ДІЯЛЬНІСТЬ

Заняття для польських та українських митців у Коломиї були відповіддю на вказані під час семінару проблеми. Творчий аналіз стосувався наступних сфер: доступність музейного простору для людей з обмеженими можливостями, участь у музейній освіті та політиці, а також «суспільний музей» як зразок виходу музейної програми за стіни установи. Польські організатори: Павел Хеппнер, Марчін Шьліва, Лонґін Ґрачик, Едита Олдак, Малґожата Ящолт, Ханна Новак-Раджєйовска, Анна Банашь, Маґдалена Старощик разом з українською стороною на протязі триденного перебування в Коломиї проводили заняття за участі місцевої громади. Лонґін Ґрачик запросив до співпраці незрячих людей та з вадами зору, котрі допомогли опрацювати карту потреб і проблемних точок у музейному просторі, а також обговорювали із працівниками способи презентування експонату незрячим. Огляд музею із чорними пов’язками усвідомив працівникам проблеми і наблизив до того, яким чином сприймається музейний простір людьми із вадами зору.  Едита Олдак провела майстер-клас із створення тактильної графіки, яку буде використовувати науково-освітній відділ Музею Гуцульщини і Покуття. Оцінювання музейної колекції, яка була проведена Малгожатою Ящолт у формі вправ, полегшила остаточний вибір предметів, які будуть представлені людям з обмеженими можливостями. Доступність цих предметів та їх звільнення стане наступним кроком у проекті доступності музейного простору.

Проект «Суспільний музей» координував Марчін Шьліва, який використав цей метод (опрацьований раніше Кшиштофом Жвірблісом, мериторичним опікуном проекту), щоб працювати із громадою переселенців зі сходу. На протязі 3 днів проектна група у складі: Марчін Шьліва, Михайло Зубар, Олеся Голод, Ольга Полюк, Тетяна Пилипчук зустрічалася із переселенцями зі сходу, які понад рік проживають в Коломиї, намагаючись розпочати знову своє професійне та особисте життя. В малій групі запитувачів, завдяки уважному об’єктиву камери Павла Хеппнера було записано кілька інтерв’ю, які на завершення будуть показані коломийській громаді на показі організованому у пленері.

Ханна Новак-Раджєйовска, Анна Банашь, Маґдалена Старощик втрутилися в експозицію, ставлячи питання і намагаючись спільно із працівниками знайти відповідь. Питання стосувалися мрій та потреб, пов’язаних із експозиційним простором та самим експонатом. На скільки інформація про нього вичерпна, чи зрозумілий експонат для відвідувача. Результатом майстер-класів стали ідеї щодо нового способу розповіді, часто нереальні, тому що не реалізм був метою ведучих. У щоденній, часто монотонній роботі музейника така абстрактна фігура пробуджує уяву і наштовхує на нові ідеї щодо змін.
Заняття не стали завершенням проекту, а лише наступним етапом на довгій дорозі співпраці польських та українських митців та вихователів. Плани Товариства «Із штаб-квартирою у Варшаві» і партнерів розраховані на три роки присутності та тісної співпраці.

завантаження:

На чому полягає Суспільний Музей?

Музейна, універсальна освітня стежка.